Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 6/312-5

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргуЦентральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014у справі№ 6/312-5 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомІвано-Франківської міської радидо третя особа 1 на стороні позивача: третя особа 2 на стороні відповідача: третя особа 3 на стороні відповідача:Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий сервіс" Спільне підприємство "Івано-Франківський центральний ринок" Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка) про та за зустрічним позовом до до співвідповідача за зустрічним позовом третя особа 1 на стороні позивача: третя особа 2 на стороні позивача: третя особа 3 на стороні відповідача: про визнання права власності на майновий об'єкт Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств Івано-Франківської міської ради Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Спільне підприємство "Івано-Франківський центральний ринок" Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий сервіс" визнання права власності на майновий об'єкт

за участю представників сторін:

від Івано-Франківської міської ради : не з'явився,

від ТОВ "Торговий сервіс" : Грабовецький О.Б.,

від Спільного підприємства "Івано-Франківський центральний ринок" : не з'явився,

від Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) : Градобик А.Г.,

від Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств : Селянін В.О.,

від Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада у 2002 році звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств, третя особа Спільне підприємство "Івано-Франківський центральний ринок" про визнання права власності на майновий об'єкт - Івано-Франківський центральний ринок.

Івано-Франківська обласна спілка споживчих товариств звернулася до господарського суду Івано-Франківської області із зустрічною позовною заявою до Івано-Франківської міської ради, третя особа Спільне підприємство "Івано-Франківський центральний ринок" про визнання права власності на майновий об'єкт - Івано-Франківський центральний ринок.

Первісний позов про визнання права власності на майновий об'єкт - Івано-Франківський центральний ринок обґрунтовувався тим, що у 1989 році в м. Івано-Франківську було збудовано і введено в експлуатацію критий колгоспний ринок по вул. Будьонного (сьогодні - вул. Дністровська). Замовником по будівництву зазначеного об'єкта виступило управління капітального будівництва виконкому Івано-Франківської міської ради народних депутатів. Фінансування будівництва критого ринку здійснювалося за рахунок державних капіталовкладень по статті "Торгівля", п'яти відсоткових відрахувань від житлового будівництва, а також нецентралізованих коштів.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 30.03.89 № 78 "Про затвердження актів державної комісії по прийманню в експлуатацію об'єктів житла" затверджено Акт Державної комісії по прийманню в експлуатацію критого колгоспного ринку.

Цим же рішенням було зобов'язано замовника - УКБ міськвиконкому - протягом одного місяця вирішити питання передачі критого ринку по вул. Будьонного на баланс центрального колгоспного ринку, який в той час згідно з п.2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради від 05.05.87 "Про заходи щодо поліпшенню роботи колгоспних ринків" та актом приймання - передачі перебував у віданні Івано-Франківської облспоживспілки. Приміщення критого ринку було передано на баланс дирекції критого ринку авізо № 52 від 20.04.89 та № 125 від 23.11.89.

Передача приміщення критого ринку по вул. Дністровській, 5 у м. Івано-Франківську на баланс центрального колгоспного ринку Івано-Франківської облспоживспілки у 1989 році не спричинила зміни форми власності - державної. Вказані приміщення були передані Івано-Франківській облспоживспілці в експлуатацію, а не у власність, оскільки при передачі майна не було дотримано порядку, передбаченого ст. 91 Цивільного кодексу УРСР, п.п. 7,8,9 Положення про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, будинків і споруд, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 16.10.79 та п.6 постанови Ради Міністрів Української РСР від 28.04.80 № 285 з однойменною назвою, згідно з якими передача спірного будинку у власність Івано-Франківської облспоживспілки могла відбутися з дозволу Івано-Франківського облвиконкому. Такого дозволу не було.

07.02.91 Верховною Радою Української РСР прийнятий Закон "Про власність", яким ст.ст. 31, 35 виділено у державній власності окрему форму власності - власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність). До числа об'єктів комунальної власності віднесено майно закладів торгівлі. За таких умов приміщення критого ринку по вул. Дністровській, 5 у м. Івано-Франківську є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська.

Зустрічна вимога про належність спірного майна на праві власності Івано-Франківської облспоживспілці обґрунтовувалася тим, що його передача була проведена на підставі постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26.02.87 № 256 "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків" та згідно з чинним на той час законодавством, а саме, відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу УРСР, Положення "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 16.10.79 № 940 та одноіменною постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.80 № 285.

Зазначені постанови встановлювали оплатний порядок передачі майна при зміні форми власності, однак безоплатно могло передаватися майно кооперативним та іншим громадським організаціям у разі неможливості передати їх у встановленому порядку. Так як постанова "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків" містить в собі посилання на безоплатну передачу майна (колгоспних ринків) у відання системи споживчої кооперації, то таку передачу слід розуміти як виняткову при відсутності можливості передати в інший спосіб.

Крім того, облспоживспілкою заявлено клопотання про визнання недійсним рішення Івано-Франківського виконавчого комітету міської ради № 268 від 23.07.2002 "Про оформлення права власності", за яким право власності на колгоспний ринок оформлено на Івано-Франківську міську раду.

Спір розглядався судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Івано - Франківської області від 26.02.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014, задоволено первісний позов Івано-Франківської міської ради до відповідача Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств про визнання права власності на майновий об'єкт. Визнано право власності на критий ринок по вул. Будьоного (Дністровській), 5 у м. Івано-Франківську за територіальною громадою м. Івано-Франківська. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств до відповідача Івано-Франківської міської ради в частині визнання права власності на майновий об'єкт. Припинено провадження у справі в частині визнання недійсним рішення Виконкому Івано-Франківської міськради "Про оформлення права власності" від 23.07.2002 р. № 268.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 та рішення місцевого господарського суду від 26.02.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню у повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частина 2 цієї норми передбачає, що порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків сторін, які не були залучені до участі у справі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Розглядаючи цю справу попередні судові інстанції в рішенні та постанові послались як на факти, встановлені судом, на висновки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2004 по цій справі, а не по іншій, яка нібито встановила факти, що мають значення для розгляду справи. При цьому суди зазначили, що вказана постанова ВГСУ є чинною, оскільки не була скасована.

З таким висновком не можна погодитись, оскільки в силу ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не може встановлювати факти, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2004, залишена без змін цією постановою ВГСУ, була скасована постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2013, справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, постанова Вищого господарського суду України від 03.02.2004, хоч і не була скасована, однак втратила своє правове значення.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі Івано-Франківської обласної об'єднаної дирекції колгоспних ринків від 14.07.87, управлінням торгівлі Івано-Франківського облвиконкому на підставі постанови Центрального комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР від 26.02.87 № 265 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків", рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради народних депутатів від 05.05.87 № 95 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" у липні 1987 року було передано Івано-Франківській облспоживспілці Івано-Франківську обласну дирекцію колгоспних ринків з підпорядкованими їй ринками та іншими структурними підрозділами і показниками по праці. Така передача була повинна здійснитись протягом третього кварталу 1987 року.

Також встановлено, що на момент передачі дирекції ринків майновий комплекс критого ринку як об'єкт права власності не існував, оскільки його було введено в експлуатацію рішенням Івано-Франківського міськвиконкому № 78, прийнятим 30.03.1989 р.

Сторони не спростовують, що будівництво ринку проводилося УКБ міськвиконкому за державні кошти та за рахунок нецентралізованих коштів. На підставі рішення Івано - Франківського міськвиконкому від 30.03.89 №78 (Т.2, а.с.55), відповідно до авізо №52 від 24.04.89 (Т.2, а.с.56) спірний ринок було передано на баланс облспоживспілки. До вказаної передачі незавершене будівництво критого ринку перебувало безпосередньо на балансі управління з капітального будівництва Івано - Франківського міськвиконкому і, відповідно до рішення Івано - Франківської міської ради народних депутатів №137 від 11.05.88 (Т.2, а.с.53) та акта, затвердженого рішенням міськвиконкому від 30.03.89 №78 "Про затвердження актів державної комісії по прийманню в експлуатацію об'єктів житла", зазначеним органом ринок вводився в експлуатацію як замовником будівництва і цим же органом здійснювалася передача цілісного майнового комплексу.

На підставі вказаних встановлених фактів попередні судові інстанції прийшли до висновку, що фактично було змінено органи керівництва ринку, проте власником ринку залишилися Івано -Франківська міська рада, яка має свідоцтво про право власності на критий ринок (Т.2, а.с.65), яке видано на підставі рішення виконавчого комітету Івано - Франківської міської ради №268 від 23.06.02 (Т.2, а.с.64). Із зазначених документів вбачається, що критий ринок зареєстровано Івано - Франківським обласним бюро технічної інвентаризації за територіальною громадою м.Івано - Франківськ.

Колегія суддів вважає висновок суду щодо доведеності факту належності спірного майна до майна територіальної громади м. Івано-Франківська передчасним з огляду на таке.

Законом Української РСР "Про власність", прийнятим Верховною Радою Української РСР 07.02.1991, була визначена власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

05.11.91 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю), в якій визначено об'єкти комунальної власності. Колгоспні ринки не були віднесені до об'єктів комунальної власності.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" №8-92 від 15.12.92 покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності. Зазначений перелік органів, що здійснюють функції щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності доповнений особами, визначеними Декретом Кабінету Міністрів України № 19-93 від 19.02.93.

На виконання Декретів Кабінету Міністрів України, постановою Кабінету Міністрів України № 72 від 30.01.93 визначений Перелік підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що передаються до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів органів державної виконавчої влади.

Відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації " в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм у установленому законом порядку (ст. 15 Закону).

Певні функції щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності здійснюють інші органи державної влади, на які такі функції покладені законодавчими актами. Зокрема, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" на Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва покладені повноваження орендодавця щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Функції щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, які віднесені до компетенції Фонду державного майна України є самостійними, оскільки визначені законами, та одночасно похідними, оскільки майно, що є у загальнодержавній власності, не вибуває із сфери управління центральних органів державної виконавчої влади або місцевих державних адміністрацій.

Таким чином, виходячи із аналізу норм права, Івано-Франківська міська рада, заявляючи вимоги про визнання за нею права власності на колгоспний ринок, повинна довести, що відбулася зміна форми власності з державної на комунальну.

Попередні судові інстанції, посилаючись у своїх рішеннях на те, що у 1989 році після прийняття в експлуатацію критого ринку не відбулася зміна форми власності, передчасно зробили висновок щодо визнання права власності за територіальною громадою.

Оскільки виникає питання, чи є спірне майно державним, колегія суддів вважає, що при розгляді цього спору слід було обговорити питання щодо притягнення до участі у справі відповідний орган Фонду державного майна України, на який покладено функції щодо управління майном , що є у загальнодержавній власності. Незалучення Фонду державного майна України до участі у справі є підставою згідно з п.3 ч.2 ст 11110 ГПК України для скасування рішення та постанови у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України), оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1117 касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, залучити до розгляду справи усіх заінтересованих осіб, прийняти заходи для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставини справи; встановити обставини, що мають значення для розгляду справи; надати правильну правову оцінку доказам та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2014 у справі № 6/312-5 скасувати.

Справу № 6/312-5 направити до господарського суду Івано-Франківської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова О. Мамонтова